Прекрасне - поряд (Палац в Говорах на Хмельниччині)

Прекрасне – поряд.

Від колишніх епох, подій і пристрастей до нашого часу збереглось чимало прекрасних пам’яток історії та культури. Деякі з них широковідомі, давно стали визначними туристичними об’єктами, місцями поклонінь художників і фотомитців. Інші, навпаки, знаходяться десь в глушині, поступово занепадаючи та руйнуючись. Але це не робить їх менш прекрасними або нецікавими. Однією з таких пам’яток є палацово-парковий комплекс в с. Говори Віньковецького району.

Тут, у самій глибинці Хмельницької області, де майже відсутні асфальтовані дороги, знаходиться один з небагатьох уцілілих палаців на території Хмельниччини. Чому небагатьох? Тому що більшість пам’яток садибного будівництва зазнали значних руйнацій, нефахових вульгарних змін: спрощення фасадів, зменшення поверхів, облицювання плиткою, знищення декоративних елементів і т.і. А от палац у Говорах зберігся до нашого часу майже в незмінному вигляді. І ми сьогодні маємо змогу милуватися вишуканим класицистичним палацом в оточенні садибних будов і старовинного парку.

 Звісно, колись в цьому палаці мешкали власники. Не тільки Говорів, але й навколишніх сіл. Спочатку це була родина графів Стадницьких, потім родина художника, відомого ілюстратора і скульптора ХІХ ст. Олександра Тишкевича. І кожен з власників залишив свій слід у сучасному вигляді палацу.

Спочатку наприкінці XVIII ст. місцевий землевласник граф Стадницький на західній околиці села у віковому бору побудував цегляний одноповерховий палац на великому цоколі з підвалом. В 1869 році було добудовано другий поверх, до східного фасаду прибудована оранжерея, палац заново декоровано. На північному й головному південному фасадах в центрі зроблені чотириколонні портики, прикрашені фризом з рослинним орнаментом і карнизом з моду льонами у вигляді лев’ячих голів.

Палац був резиденцією польського роду Стадницьких аж до другої половини ХІХ ст. поки через шлюб Рози-Марії Стадницької не перейшов у власність відомого скульптора і художника Олександра Тишкевича. Граф Тишкевич став останнім власником садиби.

Він прикрасив інтер’єри старовинними та стильними меблями, розширив бібліотеку на польській і французькій мовах. Відповідно до власних смаків розмістив у палаці колекцію японської порцеляни та картини власного авторства. У парку було висаджено багато лип, на ставку насипали модний на ті часи „острів закоханих”.

Напередодні революційного 1917 р. Тишкевич, мабуть передчуваючи прийдешні події, продає маєток місцевим селянам та емігрує з родиною. Селяни недовго користувалися садибою – змінилася влада й червоні забрали все задарма. Не відшкодувавши не копійки. Після жовтневої революції палац було пограбовано – за переказами, намагалися знайти золото, начебто залишене Тишкевичем. В безплідних шуканнях навіть перерили всю садибну територію. Золота не знайшли, а от бібліотека, колекція японської порцеляни та картини пензля самого О. Тишкевича зникли безслідно.

На території садиби було організоване училище, яке проіснувало до наших днів. Зараз тут розміщується Говорський аграрний ліцей, а в палаці розташувався його головний корпус.

На сьогодні садибний комплекс Стадницьких – Тишкевичів складається з палацу, двох симетрично розташованих флігелів і будинку кухні (що в сукупності створюють передній двір), старовинної огорожі з брамою та парку.

Всередині палацу зберігся архітектурний декор декількох кімнат у вигляді ліплення, геральдично-дерев’яна стеля в комп’ютерному класі, фрагменти розпису, фільончасті двері з різьбленням, паркет. Зі східного боку збереглася колишня оранжерея, де зараз розміщується читальний зал. З обох боків до палацу примикають тераси з балюстрадою.

Перед південним фасадом палацу симетрично розташовані двоповерхові флігелі. Один зберігся в незмінному вигляді, інший занадто перебудований. На захід від флігелів знаходиться значно перебудована будівля одноповерхової кухні, зведеної на цоколі з північного боку.

Пам’ятка цікава ще й тим, що являється характерним прикладом планування поміщицької садиби XVIII ст.

Якщо вірити оповіданням місцевих жителів, в одній з кімнат Тишкевич влаштував акваріум під стелею. Щоб прямо над головою риби плавали. Під час фашистської окупації німець прострелив акваріум автоматною чергою и зараз уся стеля в палаці звичайнісінька.

Ще розповідають, що під час розбивки парку липи були висаджені таким чином, що створювали ім’я дочки Тишкевича – Софія. Так це чи ні, можна перевірити, якщо подивитися на садибу зверху. Адже липи в старому парку збереглися й до сьогодні.