Український стоунхендж в долині Серета

В мальовничій долині річки Серет, на високому березі над стрімким урвищем виситься загадкова споруда, що спирається на грубо тесані кам’яні брили. В основі цієї споруди – природна печера довжиною 28 метрів, утворена в вапняковій скелі шляхом вивітрювання. Помітно, що до облаштування природної печери доклали зусиль людські руки. Величезний камінь, який нависає над входом, підтримують кілька колон, складених з пласких кам’яних брил. Це справжній печерний лабіринт, загублений серед мальовничих пейзажів на околиці села Монастирок. За своїм обліком споруда нагадує стародавнє святилище. Тож недарма це місце називають „Українським стоунхенджем”.

Поруч з печерою знаходиться загадковий камінь величезних розмірів – моноліт з абсолютно пласкою як стіл поверхнею, встановлений на три кам’яні опори, що слугують йому своєрідними ніжками. Цей камінь-дольмен використовувався як жертовник, про що свідчать заглиблення і невеликий жолоб від нього, який слугував кровостоком. Отже, жертви на цьому дольмені колись приносили живими ...  

Хто встановив тут цю масивну брилу? Хто спорудив кам’яне святилище? Які жертви і в ім’я яких богів приносилися на цьому жертовнику? Мовчать камені і жодних свідоцтв не залишилося від тих давніх часів, часів язичництва, коли наші далекі предки споруджували святилища та приносили давно забутим богам криваві жертви.

Приблизно в ІХ ст. н.е. в цих місцях існував Збручанський язичницький культовий центр. З тих давніх часів і до сьогодні печерний комплекс в с. Монастирок, носить назву „Святиня язичницька”. Така назва свідчить про те, що язичники влаштували тут своє святилище, де відправляли обряди ще задовго до появи давньоруського храму.

З поширенням християнства в долину р. Серет приходять християнські монахи-відлюдники, які, щоб освятити печеру та вигнати нечестивих демонів, встановили хрест на верхівці святилища та вирізали головний християнський символ на давньому жертовнику. Так колишнє  язичницьке святилище перетворилося на давньоруський печерний храм.

А вже у XVI ст. власник Монастирка Стефан Потоцький заснував тут цілий Василіанський монастир з  Воздвиженською церквою і келіями, від якого до нашого часу залишилися лише окремі споруди.

Але й досі, не зважаючи на давню християнізацію поганського святилища, це місце, від якого віє сивою давниною, занурює нас у таємничу атмосферу.

Природний вхід, над яким нависає кам’яна брила з великим виносом, веде між масивними опорами з нетесаного каменю (їх поставили в XIX ст. замість первісних природних, що зруйнувалися від часу). Вузький звивистий прохід веде до центральної печери, розміром 9х4 метри. В стінах печери видовбано ніші культового призначення. Тут зберігся стародавній вівтар, який прикрашає зображення Христа із заплющеними очима, яке за легендою стало монахам у вигляді гри світла та тіні.

Вузький коридор виводить далі – з печери на терасу на височині 80 метрів над берегом Серету. І тут відкривається незвична широчінь простору – величезний каньйон, Серет, що звивається дугою далеко внизу прямо під ногами, вкриті лісами пагорби й бездонне небо над головою.

Поруч із входом в храм на трьох підставках-ніжках спочиває багатотонний жертовний камінь з видовбаним хрестом. І навіть сьогодні під час дощу вода, яка потрапляє на камінь, стікає з нього червона, немов кров.

Безбережні простори, серед яких загубився язичницький печерний комплекс, немов притискають його до землі, підкреслюючи сивість його віку.

Стародавнє святилище в с. Монастирок справді є унікальним. Річ у тім, що  до сьогодні в Україні майже не збереглося пам’яток давніх язичницьких культів наших далеких предків. Це пов’язано з тим, що з поширенням християнської релігії та формуванням християнської культури язичницькі пам’ятки знищувалися, а носії язичницької культури сурово переслідувалися. На місці язичницьких капищ та святих місць споруджували  християнські храми.

Але культура України набагато давніша, ніж християнство, вона має свою історію, свої вірування і давньослов’янський язичницький печерний комплекс в с. Монастирок є тому справжнім підтвердженням.