Нерозгадані таємниці княжої скарбниці в Ізяславі

На території сучасної Хмельниччини, безперечно, збереглась значна кількість історичних пам’яток. Вони досить відомі, улюблені як хмельничанами так і гостями області. Але серед них є унікальні об’єкти, досить рідкісні для історико-культурної спадщини України. Саме про таку пам’ятку минулого й піде мова – це так звана скарбниця замку князів Заславських в м. Ізяславі – одному з найдавніших міст Хмельницької області.   

Перші достовірні відомості про місто Ізяслав (Заслав, Жослав, Жеслав) відносяться до 1386 р. і пов’язані з родом князів Острозьких. Після смерті Василя Острозького місто у спадок отримав його молодший син Юрій, який поклав початок роду князів Заславських. У 1466 році на крутому березі Горині Юрій Заславський розпочинає будівництво величного замку, навколо якого піднялися вали та інші укріплення.

Замок постав на невеличкому за площею плато, схили якого й досі стрімко збігають до заплави річки, а з заходу огинає дорога, що веде до греблі. З напільного боку замок відокремлювався від міста штучним ровом, через який, вірогідно, був перекинутий підйомний місток. В північному напрямку знаходилась і ринкова площа з ратушею. Саме звідси й виріс сучасний Ізяслав.

До кінця ХVI ст. Заслав став не тільки стратегічно важливим укріпленим пунктом, а й центром економічного життя округи.  Таке становище міста обумовило заснування тут великокняжої і королівської митниці. У зв’язку з цим у багатьох історичних документах з’являються згадки про „кам’яну скарбницю”, „скарбницю княжу”, „казносховище”.  Залишки цієї кам’яної будівлі, як рідкісний вид кам’яних господарських споруд  ХV – ХVI ст., якраз і дійшли до нашого часу.

Так звана „княжа скарбниця” – це будівля, де зберігалося найцінніше майно місцевих князів і навколишніх феодалів. Її поява була обумовлена вимогами часу, коли в умовах постійної воєнної небезпеки забезпечити збереження матеріальних цінностей було досить складно. А те, що часи були тривожні та небезпечні, підтверджують літописи, які фіксують у  ХV – ХVI ст. постійні напади татар на Волинь та Ізяслав зокрема.

Тож шляхта задля збереження власних цінностей поміщала на збереження свої скарби до могутніх замків. Власник замку виступав гарантом повернення скарбу. І ось така скарбниця була зведена князями Заславськими під час перебудови Верхнього замку у першій пол. ХVI ст.

Навколо замкових скарбниць та скарбів, які вони зберігали, інколи вирували справжні пристрасті, гучні скандали. Чого лишень варта історія зі скарбами Підгаєцького замку, події якої розгорнулися в 1-й пол. ХVIІ ст. У 1612 р. Марія-Амалія Могилянка, дружина Стефана Потоцького, помістила родинну скарбницю з більш як 70 тисячами золотих, дорогоцінностями на збереження до замку у Підгайцях. Власник Підгаєцького замку Станіслав Гольський виступив гарантом повернення скарбу. Після смерті Станіслава новим власником замку став Ян Гольський, який відмовився віддавати скарб, як і його вдова Софія. Це призвело до судових процесів, що тривали майже 30 років та отримали в тодішній Речі Посполитій значний резонанс. А скарби просто зникли невідомо де.......

Цілком можливо, що й скарбниця в Ізяславі опинялася в центрі резонансних історій або таємних подій. Чого тільки могло не статися за більш ніж 300 років функціонування будівлі як казносховища, тим більш в умовах воєнних конфліктів, раптових нападів, грабунків і пожеж.

На сьогодні від Верхнього замку князів Заславських не залишилося й сліду – лише ледь помітні залишки фундаментів видніються де інде у високих заростях. А от скарбниця збереглася. І не дивно.... Адже міцність та велич стін, з яких вона зведена, просто вражають.

Пам’ятка являє собою квадратну в плані двоповерхову споруду з підвалами і двоярусного прибудовою на заході (в даний час без даху). Під всією спорудою розташовані могутні підвали, складені, як і перший поверх,  з дикого каменю, при чому в кладці зустрічаються оброблені білокам’яні блоки, взяті з більш ранніх споруд. Другий поверх побудовано трохи пізніше – у 2-й пол. ХVIІІ ст. з червоної цегли. Будівля ділиться на дві частини широким наскрізним проїздом, по обидва боки якого розташовані по три приміщення. Підвал і обидва поверхи пов’язані між собою внутрістінними каналами для підйомників.

Ці могутні стіни міцно зберігають свої таємниці, про наявність яких  свідчать таємні отвори, хідники, виявлені в товщі мурованих стін. Тому й по сьогодні місцеві скарбошукачі продовжують довбати стіни... Довбають в надії на випадкову знахідку забутих у часі таємних скарбів князів Заславських.