Нерозгадані таємниці княжої скарбниці в Ізяславі
На території сучасної
Хмельниччини, безперечно, збереглась значна кількість історичних пам’яток. Вони
досить відомі, улюблені як хмельничанами так і гостями області. Але серед них є
унікальні об’єкти, досить рідкісні для історико-культурної спадщини України.
Саме про таку пам’ятку минулого й піде мова – це так звана скарбниця замку
князів Заславських в м. Ізяславі – одному з найдавніших міст Хмельницької
області.
Перші достовірні відомості про
місто Ізяслав (Заслав, Жослав, Жеслав) відносяться до 1386 р. і пов’язані
з родом князів Острозьких. Після смерті Василя Острозького місто у спадок
отримав його молодший син Юрій, який поклав початок роду князів Заславських. У
1466 році на крутому березі Горині Юрій Заславський розпочинає будівництво величного
замку, навколо якого піднялися вали та інші укріплення.
Замок постав на невеличкому за
площею плато, схили якого й досі стрімко збігають до заплави річки, а з заходу
огинає дорога, що веде до греблі. З напільного боку замок відокремлювався від
міста штучним ровом, через який, вірогідно, був перекинутий підйомний місток. В
північному напрямку знаходилась і ринкова площа з ратушею. Саме звідси й виріс
сучасний Ізяслав.
До кінця ХVI ст. Заслав став
не тільки стратегічно важливим укріпленим пунктом, а й центром економічного
життя округи. Таке становище міста обумовило заснування тут великокняжої
і королівської митниці. У зв’язку з цим у багатьох історичних документах з’являються
згадки про „кам’яну скарбницю”, „скарбницю княжу”, „казносховище”. Залишки цієї кам’яної будівлі, як рідкісний
вид кам’яних господарських споруд ХV – ХVI
ст., якраз і дійшли до нашого часу.
Так звана „княжа скарбниця” –
це будівля, де зберігалося найцінніше майно місцевих князів і навколишніх
феодалів. Її поява була обумовлена вимогами часу, коли в умовах постійної
воєнної небезпеки забезпечити збереження матеріальних цінностей було досить
складно. А те, що часи були тривожні та небезпечні, підтверджують літописи, які
фіксують у ХV – ХVI ст. постійні напади
татар на Волинь та Ізяслав зокрема.
Тож шляхта задля збереження власних
цінностей поміщала на збереження свої скарби до могутніх замків. Власник замку
виступав гарантом повернення скарбу. І ось така скарбниця була зведена князями
Заславськими під час перебудови Верхнього замку у першій пол. ХVI ст.
Навколо замкових скарбниць та
скарбів, які вони зберігали, інколи вирували справжні пристрасті, гучні
скандали. Чого лишень варта історія зі скарбами Підгаєцького замку, події якої
розгорнулися в 1-й пол. ХVIІ ст. У 1612 р. Марія-Амалія Могилянка, дружина
Стефана Потоцького, помістила родинну скарбницю з більш як 70 тисячами золотих,
дорогоцінностями на збереження до замку у Підгайцях. Власник Підгаєцького замку
Станіслав Гольський виступив гарантом повернення скарбу. Після смерті
Станіслава новим власником замку став Ян Гольський, який відмовився віддавати
скарб, як і його вдова Софія. Це призвело до судових процесів, що тривали майже
30 років та отримали в тодішній Речі Посполитій значний резонанс. А скарби
просто зникли невідомо де.......
Цілком можливо, що й скарбниця
в Ізяславі опинялася в центрі резонансних історій або таємних подій. Чого тільки
могло не статися за більш ніж 300 років функціонування будівлі як казносховища,
тим більш в умовах воєнних конфліктів, раптових нападів, грабунків і пожеж.
На сьогодні від Верхнього
замку князів Заславських не залишилося й сліду – лише ледь помітні залишки
фундаментів видніються де інде у високих заростях. А от скарбниця збереглася. І
не дивно.... Адже міцність та велич стін, з яких вона зведена, просто вражають.
Пам’ятка являє собою квадратну
в плані двоповерхову споруду з підвалами і двоярусного прибудовою на заході (в
даний час без даху). Під всією спорудою розташовані могутні підвали, складені, як
і перший поверх, з дикого каменю, при
чому в кладці зустрічаються оброблені білокам’яні блоки, взяті з більш ранніх
споруд. Другий поверх побудовано трохи пізніше – у 2-й пол. ХVIІІ ст. з
червоної цегли. Будівля ділиться на дві частини широким наскрізним проїздом, по
обидва боки якого розташовані по три приміщення. Підвал і обидва поверхи пов’язані
між собою внутрістінними каналами для підйомників.
Ці могутні стіни міцно
зберігають свої таємниці, про наявність яких
свідчать таємні отвори, хідники, виявлені в товщі мурованих стін. Тому й
по сьогодні місцеві скарбошукачі продовжують довбати стіни... Довбають в надії
на випадкову знахідку забутих у часі таємних скарбів князів Заславських.
