ЗАМОК У ПАНІВЦЯХ: ПРО ЩО МОВЧАТЬ  РУЇНИ

Панівецький замок відноситься до невеликих фортифікаційних споруд замкового типу. А оскільки Панівці знаходяться зовсім близько від славетного Кам’янця–Подільського з його унікальним Старим Містом, Старим і Новим замками, то любителі старовини, поціновувачі середньовічних фортифікацій прямують до Кам’янця, залишаючи поза увагою навколишні замки, в тому числі й Панівці.  А даремно ...... Похмурі руїни Панівецького замку можуть розказати багато цікавого.

Свого часу Панівці, яке історики відносять до найдавніших поселень Кам’янець-Подільського району, належали польському роду Потоцьких, багато представників якого залишили свій слід в історії. Саме Ян Потоцький, воєвода Брацлавський та староста Кам’янецький, будує у Панівцях на основі давніх стін кам’яний замок. Місце для фортеці було вибрано ідеально: на високому мисі, що омивається з трьох сторін водами р. Смотрич, а на півдні переходить у плато, що давало змогу вартовим замку контролювали річку.

Новозбудований кам’яний замок одразу став відомим на все Поділля, але не завдяки військовим подіям, а тим, що тут влаштували свій релігійно-освітній осередок представники однієї з протестантських течій – кальвіністи. У другій половині XVI століття, коли в Західній Європі почалася антиреформаторська реакція, переслідувані протестанти знаходили притулок у віддалених закутках Польщі. І Ян Потоцький, будучи захоплений релігійним раціоналізмом, дає притулок кальвіністам у своєму маєтку.

Облаштувавшись у Панівецькому замку, послідовники вчення Кальвіна розгорнули активну діяльність: південно-західну башту перебудували на кірху (або „Збор”), між двома баштами до південної стіни прибудували двоповерховий корпус колегіуму, на першому поверсі палацу розмістили власну друкарню, з якої виходили видання, направлені проти папства (вважається, що заснована 1600 р. це була перша друкарня на Поділлі). За високими кам’яними стінами кальвіністи відкрили навіть два освітні заклади – нижчу школу й вищу або Академію. Щороку на утримання Академії, яка мала цілих три класи – теософський, філософський і гуманістичний, Ян Потоцький виділяв 4 000 злотих.  

У 1611 р. Ян Потоцький, взявши участь у Московському поході, помер під час облоги Смоленська. Його спадкоємці – католики за віросповіданням, вигнали кальвіністів з Панівець, перетворили кірху в римо-католицьку каплицю. Єретицькі видання було урочисто спалено на центральній площі Кам’янця–Подільського при багатолюдному натовпі.

Згодом у замку,  вийшовши заміж за Стефана Потоцького, проживала Марія Могиляка, дочка молдавського господаря Ієремія Могили, сестра Петра Могили – просвітителя, засновника Києво-Могилянської академії.

 Панівці увійшли і в біографію Устима Кармелюка. На шляху до заслання Кармелюка та його побратима Данила Хрона у військову частину в Криму перша зупинка відбулася у Панівцях. Вночі вони втекли з підвалу замку. Це була перша втеча Кармелюка.

Панівецький замок вважався одним з найнеприступніших замків Південного Поділля. На початку XVIІ ст. він двічі витримав натиск турецької навали: в 1621 р. під його стінами стояв султан Осман, а в 1633 р. замок намагався захопити Абазай-паша. Уцілів Панівецький замок і під час землетрусу 1620 р., який тривав чверть години не лише в Кам’янці, а й у Молдові та Туреччині. І лише в 1651 р. замок завдяки зраді місцевого мешканця штурмом взяли козацькі війська під керівництвом полковника Філона Джердалії  та спустошили його. Бачив замок діячів Барської конфедерації, які у 1768 – 69 рр. захопили та трохи підновили оборонні споруди. Після цього замок почав занепадати, тож коли на початку ХІХ ст. ним заволоділи пани Старжинські, вони застали вже руїни, відновлювати які не було сенсу. Тож Старжинський обмежився тим, що поновив палац, та засадив деревами замкове подвір’я.

Залишки замку досі залишаються домінантою півострівної частини селища, знаходячись в середній частині високого мису, складеного з міцних силурійських вапняків, що на 40-45 метрів підноситься над рівнем річки.

Від замкового комплексу збереглися лише фрагменти оборонних стін та веж. На диво, та частина замку, що колись служила прихистком кальвіністам, збереглася у відносно цілісному вигляді. Дивлячись на колишній костел, прибудований у 1907 р. до вежі-кірхи, можна уявити як колись виглядав кальвіністський Збор. Причому з кірхи було знято верх до фриза, а сама колишня кірха стала вівтарної частиною костелу. А двоповерховий будинок, симетрично розташований  по обидва боки добре збереженої надбрамної вежі при південній оборонній стіні, і є колишнім кальвіністським колегіумом XVI cт.

В радянські часи в колишньому колегіумі розмістили сільський будинок культури, а з часів незалежності замкові споруди разом з колишньою кірхою займають сільські установи. 

Ще однією принадою Панівецького замку є підземелля. Підземна частина замкового подвір’я пронизана справжніми лабіринтами. На відміну від надземних оборонних споруд, підземелля збереглися у цілісному вигляді. Цим ми завдячуємо панам Старжинським, за часів яких вони були розчищені для господарських потреб.

В 70-х рр. ХІХ ст. у підземеллі панський садівник випадково натрапив на кам’яний підвал. Не відаючи, що робить, він викинув кістки, які там знаходилися, а склеп перетворив на погріб. Після цього випадку пригадалися давні перекази, що й після смерті бунтівна душа єретика Яна Потоцького, похованого під каплицею у склепі,  не знайде вічного спокою.