Лігво дракона над Південним Бугом

Є на території Східного Поділля надзвичайно мальовнича місцевість. Серед могутніх розкиданих по річковій улоговині валунів, що нагадують величезне казкове стадо, вирує та піниться Південний Буг, стиснутий поміж високими скелястими берегами. А над самою неприступною кручею, порослою короткою травою, серед ровів давнього городища знісся до неба стрункий силует дерев’яного храму витончених пропорцій. Осторонь височіє масивний кам’яний стовп дзвіниці, яка своїми формами нагадує давню сторожову вежу. Ця місцевість здавна зветься Печера. Від самої назви вже віє сивою давниною. І не даремно. Адже в глибині скель заховані старовинні ходи та печери, які не раз ставали притулком для місцевих жителів в тяжкі часи та дали назву поселенню на правому скелястому березі Південного Бугу.

Серед місцевих жителів ще наприкінці минулого століття була поширена легенда, за якою начебто на високому березі Бугу, прямо над переправою, жив колись лютий дракон. Здалеку озирав він навколишні землі і кожен перехожий, котрий долав тут течію річки, повинен був сплатити чимале мито. Але цих коштів було замало, тож дракон частенько грабував багатих купців, що переправлялися через Буг.

Хто ж був цим чудовиськом? І що це за сліди валів, ровів, в’їздної брами легко простежуються на верхівці кручі, що нависає над річкою. Кого ж людська пам’ять запам’ятала як ненажерного дракона?

Цим драконом була дійсна історична постать – молдавський господар Георгій Дука.

Роки його правління ввійшли в історію Молдавії як часи безмежної тиранії, непосильних податків та жорстоких покарань. Дука заборгував багато грошей, щоб вдруге отримати господарський трон, тому обклав країну непомірними податками. Але й за своєю природою він був справжнім тираном, що підтверджує молдавський літописець: „На всіх Дука дивився зверху. Палац свій, стіл свій він тримав по-царськи. І коли виходив до народу, його погляд був похмурим, щоби застрашити людей...”

У 1681 – 1684 рр.  Дука був оголошений турецькою владою гетьманом Правобережної України. Місцеположення Печери – поміж Дністром і Дніпром, на кручі над Бугом – неначе символізувало велич і неприступність самого Дуки, котрий звів тут кам’яний замок. В своєму літописі Величко розповідає „для своей господарськой резиденции, в полку браславськом за Богом, в городку Печери, велел замок себе збудувати и в нем живучи хотел обоими украинскою и волоською землями владети”. У 1682 р. за велінням Дуки було закладено регулярний парк на 800 метрів вище од замку за течією річки. Насадження парку висадили на іншому виступі скель, щоб його можна була бачити з замкових стін.

За народними переказами, саме з верхівки цього замку Дука пильно оглядав околиці та жорстоко грабував проїзжих. Так поступово в народній уяві замок Дуки перетворився на лігво дракону.

Та жив у Печері Георгій Дука, так само як і правив на Україні, недовго. Внаслідок політичних інтриг та військового перевороту молдавський трон зайняв боярин Петричейку, а Дука був схоплений та відправлений до Польщі, де і згинув.

Резиденція жорстокого тирана виявилася непотрібною новим господарям цих земель і згодом вона перетворилася на пустку. У середині XVІІІ ст. руїни похмурого замку остаточно розібрали, а камінь пішов на облаштування фундаменту та огорожі дерев’яної церкви Різдва Богородиці, поставленої на місці колишньої резиденції Дуки.

На сьогодні ніщо не нагадує діяння молдавського господаря в Печері – від замку залишилися лише вали, рови, ями.... І лише поставлена окремо дзвіниця церкви, перебудована з замкової вежі, що наче свічка височить на самісінькому кінчику високої кручі над стрімкою течією Бугу свідчить, що саме тут колись було „лігво дракона”.